"Дуже хотілося в 23 вже щось серйозне зробити, написати, перекласти і щоб це стало публічним. Марнославство, одним словом)стронґовський казав мені, що із видавництвом все домовлено. Мені треба лише перекласти, а опублікувати вони вже готові. Тому я перекладала натхненно. Потім, коли я завершила, виявилося, що криза, і у видавництва грошей вже нема. Потім ніби гроші з'явились. Знову редагувала і рвала попу, але потім знову гроші зникли. Таким чином, нічого так і не опублікували. Мені потім набридли ті марні спроби і я вже не намагалася.

"– Якими були твої перші враження від знайомства зі світом Толкіна?

 "А от коли виходять із засновку «Коли не я, то хто?» і докладають максимальних зусиль – результат заслуговує на щиру повагу. Як от уся команда, що працювала над «Навколосвітньою подорожжю…» – від капітана до дизайнера." звідси

* Олено, дякую, навіть не за згадку про мене, а радше за увагу до книги.

Вже звичним стало шукати в "Новом мире" чергові кроки в українізації Росії. От і тепер звертаю вашу увагу на оповідання Діброви у перекладі Пустоґарова та, особливо, «Киевский текст» в новой украинской литературе Інни Булкіної. 

"Як повідомила адвокат, собівартість книги буде трохи меншою за 70 гривень, а вартість накладу у 2000 примірників (тверда обкладинка) сягає 140 тисяч гривень. Ми просимо наших читачів здійснити посильні для них пожертви." звідси

* це абсолютно феєрично. До Монтян ніяк не ставлюся, не моя тема, але це ж натуральний розвод лохів. Так і до Толстоухова недалеко.

Не ведіться, коротше.

"Двухтомник, вышедший в США в 2007 году под названием Einstein: His Life and Universe, в июне этого года в переводе на японский язык был выпущен издательством Takeda Random House Japan тиражом пять тысяч экземпляров.

"- Ви говорите про щільність графіку, скільки, в середньому, часу потрібно на один переклад?

- По-різному. 300 сторінок – це згрубша три місяці, по 100 сторінок на місяць. Але буває, що текст важкий і може зайняти більше часу. Часом збиває з графіку і те, що я викладаю. Мушу заробляти на хліб щоденний… А книжки – то вже масло до того хліба. Не може ні перекладач у нас, ні письменник жити зі своєї творчої праці. Це в нас неможливо. Викладання займає дуже багато часу.

раз:

"- Сейчас СМИ могут сделать очень много для формирования имиджа кого угодно. Например, имиджа современной украинской литературы в России. Как она выглядит?
- Прошло 10 лет, переведено немало книг, но только сейчас происходит интенсивное знакомство с современной украинской литературой. 
Это что-то экзотическое, не совсем ясное. Кого-то может раздражать, кого-то может приводить в восторг. Но это не равнодушное отношение.

"Та „Школа” пішла ще далі. Ось вона видала збірник „Закоханий чорт”, у якому я з подивом зустрів свій переклад казки Миколи Костомарова „Дитяча могила”, причому не тільки без посилання на джерело, але й без мого імені. Виходить, що Костомаров написав її українською мовою. Та це ще не все: не вказано навіть, хто переклав Миколу Гоголя і Пантелеймона Куліша. Інші твори, які увійшли до цього збірника, теж походять з моїх готичних антологій і подаються за моєю редакцією, але джерела не вказано. Є всі підстави для судового розгляду.

 у зв'язку з планованим обговоренням у "Кабінеті" цього перекладу, чи не хотів би хто тезово висловитися з приводу його якости, а я б передав?

" Українською ж намагалася прочитати переклад «Родинної Європи» Мілоша (переклад Лідії Стефановської та Юрія Іздрика). Як кажуть поляки konia z rzędem temu, хто пояснить мені, що значать речення:

Щось у мене суцільно польська тема. Але то таке. Викладено "український" номер цього журналу, і там маса смачного для всіх, хто любить читати українських літераторів полською (гиги). В рамках остаточної втрати совісти поставлю про себе і себе коханого:

З передмови Богдана Задури до випуску: 

"Дождь во сне напоминает лязг стали. Мы заперли двери
изнутри и поставили капкан на того, кто придет
нас разбудить." 

звідси * я часто заздрю, що не пишу і мене не можуть перекласти. В Анастасії виняткове чуття мови. Виняткове.

Віктор Ґолишев, наприклад:

"Счастье — это когда переводчик сам выбирает, что переводить. Счастье это у меня было всю жизнь — до прихода новой власти. Дальше мы вступили сперва в Женевскую конвенцию, а потом и в Бернскую. Если после смерти автора не прошло 70 лет, надо выкупать права на перевод. Одно время нам по бедности дешево их продавали, а сейчас вроде нормальные требуют деньги."  звідси

 "Autor: Icek Erlichson 
Wydawnictwo: Rebis , Kwiecień 2010 
Smakowanie raju
Tytuł oryginału: Majne fir jorn in Sowietn Farband
Tłumaczenie: Adam Rok"  звідси

Ориґінал, так розумію, на ідіші.
А з польської його вже переклав Андрій Бондар.
Ну і як це розуміти?

Розвиток історії з відвертістю пана Олександра (копія в жж): 

"Красовицкий Александр

"ІІІ Академічна дискусія
«Націєтворча місія перекладу»
у рамках проекту
Українська гуманітаристика: діалог культур між Сходом і Заходом
відбудеться 1 квітня 2011 р., п’ятниця
Початок о 10.00,
Інститут філології КНУ ім. Т. Шевченка,
бульв. Т. Шевченка, 14, ауд. 63

Мета дискусії - визначити сучасні ключові проблеми Перекладу як презентації України в глобалізованому світі та осмислити роль перекладу для самоусвідомлення нації.
Серед питань, що плануються для обговорення:

"На цьогорічному етапі студій в серпні-вересні запланована поїздка норвезьких перекладачів в Україну для участі в Літературному фестивалі та Форумі Видавців у Львові, їх стажування на базі Центру країн Північної Європи Львівського університету ім. Івана Франка та підготовка до кінця року за їх результатами Альманаху перекладів фрагментів творів сучасних українських письменників норвезькою мовою.

Ірця Славінська сходила туди, куди я дуже хтів потрапити і нічого нового не почула. Про що і написала. Але найцікавіше, як на мене - не її пост, а коментар залогіненого з фейсбуку Олександра Красовицького:

"– Чи має оновлюватися переклад одного твору?

"Історія виходу книжки Дьобліна як не-події літературного масштабу матиме продовження. Це станеться за п'ять років, коли закінчиться дія угоди з видавництвом. Тоді книжку можна буде перевидати в належному для неї вигляді. Маю велику надію, що до цього часу поняття українська книга ще не увійде в історію як пам'ятка темного прагматизму та зневаги до літератури." звідси

"К. Чуковский отмечал, что, “кроме отдельных - порою проникновенных - высказываний, писатели предыдущей эпохи не оставили нам никакой общей методики художественного перевода”[13]. Основную проблему он видел в том, что, “начиная с двадцатых годов минувшего века делом перевода завладели журналы, причем редакторы считали себя вправе кромсать переводы как вздумается”.

з передмови: