Видані і невидані переклади житомирян

"Дуже хотілося в 23 вже щось серйозне зробити, написати, перекласти і щоб це стало публічним. Марнославство, одним словом)стронґовський казав мені, що із видавництвом все домовлено. Мені треба лише перекласти, а опублікувати вони вже готові. Тому я перекладала натхненно. Потім, коли я завершила, виявилося, що криза, і у видавництва грошей вже нема. Потім ніби гроші з'явились. Знову редагувала і рвала попу, але потім знову гроші зникли. Таким чином, нічого так і не опублікували. Мені потім набридли ті марні спроби і я вже не намагалася. А потім один мій знайомий, перекладач з досвідом, почитав і познаходив там купу ляпів і я взагалі зів'яла. НЕ хочу його публікувати. Далі? Ну, може ще якось перечитаю, відредагую, коли стронґовський ще раз скаже, що гроші з'явились. А взагалі конкретних планів щодо цього перекладу не маю." звідси

* мені досі соромно за цю історію. Хоча ті, хто в темі, розуміють, що соромно має бути не мені.