Несподівано чітко сформулював якими бачу книжки свого видавництва

В мене до всього цього взагалі своє ставлення. Замість працювати на наклад - робити дуже якісні книжки обмеженою кількістю. Те, що на заході називають deluxe edition, не те, що п. Красовицький, скажімо, вважає за "роскошную книгу". І от видавати до 500 нумерованих примірників вартістю до 500 грн - на винятковому папері з тканевою палітуркою та ілюстраціями високим друком, набраного авторським шрифтом, спеціяльно розробленим для книжок мого видавництва - зокрема, наприклад, "Мобі Діка" - у перекладі Юрія Лісняка - наново вичитану і з поверненням скорочених та цензурованих фраґментів. І, найголовніше, вся ця розкіш має за символічні гроші продаватися в усіх крамницях електронних книжок країни. Зрозуміло, що її спіратять. Але все працюватиме за принципом сарафанного радіо, паперовий наклад розкуплять точно, а електронний не дасть лишитися без даної книги тим, хто не може собі дозволити люкс. Загалом видавав би світову класику в правлених перекладах, графічні романи, контркультуру, альбоми з українського дизайну і експериментальну літературу – все в верхньому ціновому сеґменті. Хоча поки все це махання сімома вилами з гречаної вовни по мішках води.

Ну і зайве говорити, що в світі все більше видавництв намагаються грати і на цьому, люксовому полі, а в нас поки суцільна журавлина і рагульство на дерматині з золотим тисненням.

* це я колонку на Літакцент накатав з приводу одкровень Красовицького і там в коментах щось накрило.