Жанна Кадирова:

"Твій проект видається мені надзвичайно парадоксальним на багатьох рівнях. Він поєднує абсолютно непоєднувані мистецькі практики. Наприклад, важко визначити, чи твої роботи є картинами, чи скульптурами. За певними формальними ознаками ми можемо сказати, що вони є картинами. Вони висять на стіні. Їхня довжина та висота є значно більшою, ніж товщина. Тобто умовно вони є пласкими.

Більш того, якщо одразу не зауважувати, з якого матеріалу вони зроблені, то виглядають ці об'єкти як абстрактний живопис зразка 1950-х, 1960-х років, який пропагував Клемент Грінберг, знаний мистецтвознавець, що в своїх есеях обстоював принципи так званого “високого модернізму”. Він казав, що сутність живопису полягає зовсім не в тому, щоби створювати якісь ілюзорні тривимірні образи на двовимірному полотні, а навпаки підкреслювати двовимірність та пласкість картини. Художники, які до нього дослухалися, не намагалися вкладати символічні значення в свої роботи, а займалися формальними дослідженнями мистецької мови.

А з іншого боку, ми знаємо, що твої об'єкти не є живописними полотнами. Більш того, ти їх навіть сама не створювала, не замішувала асфальт, не формувала його потім...

Жанна Кадирова: Так, дійсно, це реальний асфальт, по ньому дуже довго їздили машини." звідси а ще відео є.

* не покривлю душею, з тих, про кого пишуть, Кадирова - одна з найулюбленіших українських митців.