Авдіокниги Сорокіна:

Сорокіна я давно не читав. Не те, щоб він був моїм улюбленим письменником, але всі його програмні твори я прочитав, а оповідання "Настя" навіть перечитую (обережно, воно ще може декого шокувати). Сорокін пише смачно. Пречудовий стиліст, який чим далі, тим далі виходить від епатажу, що я не можу не вітати. Трилогію "Лід" теж свого часу читав з задоволенням.
І далі на багато років справа зупинилася. Вийшов спочатку "День опричника", потім "Сахарньій Кремль", вийшли навіть їх переклади українською (Сашко Ушкалов переклав, не читав і їх). Коротше, багато води спливло.
І тут я почув, що по "Дню опричника" є авдіовистава. І її дуже хвалять. Настільки, що прям справді - одна з вершин російської авдіокниги. Тож скачав. Прослухав. І підтверджую - книга потужна, реалізація чудова. Всім би так. Ну а далі, за інерцією, дійшла черга "Кремля". Авторське читання Дєніса Нєкрасова. Через те, що збірка оповідань - нерівна річ, але читання і тут блискуче. Прослухав під час роботи за кілька вечорів обидва твори, лишився задоволеним, всім небайдужим до майстерних антиутопій раджу - саме слухати, причому.

Було б цікаво оформити, ідеї виникли.

Ну а ілюстрацію до цих творів логічно шукати у близькій за духом фофудді:

До речі, хто що слухав добре начитаного? Не гнусавого і не монотонного, а щоб - розрада для вух, а?