Богдана Матіяш:

" – Я стільки разів запитала про лева й не запитала про псів. Розкажіть про них.
– Коли я говорила про звірят, яких бачиться щодня, мала на увазі і псів. Чи, може, найперше псів. Вільнолюбних, а водночас довірливих. Веселих і добрих. Справді їх люблю. Дуже люблю з ними говорити й дуже ціную їхню приязнь.
Якось у парку я побачила, як красиво біг пес. Він аж летів у повітрі – так якось дуже вільно і просто, і я потім постійно про цей його біг думала, а водночас відчувала, що зовсім не знаю мови, якою можна було би цей його політ описати. Цієї мови шукала майже рік, а потім нарешті почала писати – про цього пса і про багатьох інших."  звідси

* про пошук мови - особливо близько.