Оксана Мась:

"- До твоєї творчості в Україні ставляться упереджено. Видається, що в тебе чіткий стратегічний план - отримати беззаперечне визнання за кордоном, аби на батьківщині вже не виникало запитань, хто така Оксана Мась і чого варті її роботи?

- Украинская культура это первым делом то, что признано в мире. А зависть - очень славянская черта. Более того, видеть в других недостатки - в этом мы просто лучшие.
Думаю, у нас в стране все пойдет по-другому, когда мы начнем хвалить друг друга. Пусть иногда незаслуженно - мы потом дотянем то, что нам дали авансом. Но мы должны знать, что за нами - наша страна, и если кто-то представляет украинскую культуру в мире, его нужно поддерживать."  звідси

* сподобалося, як людина себе тримає. Поки що в нашому актуальному мистецтві більше людей, які вміють себе подати, ніж які справді чогось варті - на мій смак, звісно. Мась, гадаю, цілком вписується в загальносвітове мистецтво з його поливаними пластиком ґіпсовими погруддями, повсякденними предметами, збільшеними до неймовірних розмірів і купами дешевого сміття, які часом успішно продають, як дорогі інсталяції. Не те, щоб я був дуже в темі, але з того, що знаю, роботи Жанни Кадирової справляють поки найсильніше враження. Але, як вже говорилося, тут головне не що робиш, а як подаєш. І в цьому плані розмова варта прочитання.