Чи варто продаватися мудакам?

Тут нєжно любіма юзерка Корпускула справделиво розставляє крапки над "і" в історії нелюбови мудака Лєбєдєва до мудака Міхалкова. Кому треба, то сходіть за посиланням, а як ні, то в одному реченні справи такі. Минулого року Тьома обісрав фотожабами плакат до фільму Нікіти, цьогоріч розумний Нікіта замовив у Тьоми плакат, через що Тьома обісрав усіх, хто збирався фотожабити новий постер. Але розборки москалів мене мало хвилюють, натомість цікаво инше:

Вам гроші головніші, чи принципи?

Питання не пусте, жити все дорожче, отже, в разі чого, обслуговувати принципи теж стає геть недешево. Бо, з власного прикладу, маю перелік людей, з якими не вітаюся і чиїх імен не згадуватиму, бо з неадекватами іґнор - найкращий спосіб. З ними я за жодних умов не працюватиму і намагатимусь уникати сусідування з ними в третіх проєктах. Є перелік видавців, про яких згадую часто, і переважно неґативно, але з тих не працюватиму тільки з тими, хто краде, не платить (що логічно) чи робить перепереклади, ну ви понялі, "Фоліо" іде лісом, про яке б нікчемне бабло мова не йшла. А от з "Кальварією" - на моїх умовах - я б уже попрацював. І з "Норою-Друк". І з "Гранями-Т". Незавжаючи на. Різниця між наведеними дуже проста - якщо перше остаточно зарекомендувало себе як фізіологічно неспроможне виконувати книговидавничі функції, то в решти ще є надія.
То як? Від кого б ви не взяли грошей? А від кого взяли б?