Як норвеги українську літературу своїм коштом перекладатимуть:

"На цьогорічному етапі студій в серпні-вересні запланована поїздка норвезьких перекладачів в Україну для участі в Літературному фестивалі та Форумі Видавців у Львові, їх стажування на базі Центру країн Північної Європи Львівського університету ім. Івана Франка та підготовка до кінця року за їх результатами Альманаху перекладів фрагментів творів сучасних українських письменників норвезькою мовою.
На наступному етапі, в травні 2012 року, заплановано перебування перекладачів з України в Норвегії з відвідуванням Norsk Litteraturfestival (Ліліхаммер). В серпні 2012 року учасники стажування повинні підготувати Альманах перекладів фрагментів сучасних норвезьких авторів українською мовою.
Координатором заходів виступає фонд NORLA — Норвезька література закордоном.
Для відбору українських учасників на поїздку в Норвегію буде ініційовано перекладацький конкурс за результати якого і буде відібрано кращих."  звідси

* тобто що виходить. Я собі уявляю бідних норвегів, на яких впало таке українське щастя, яке мало того, що в гості напросилося, то ще й продовжує вимагати до себе уваги. І грошей.

І про останній абзац. Це ж скільки в Україні перекладачів художки з норвезької мови, що для вивлення оних ще й конкурс робити тра? Чи йдеться не про перекладачів? А фіґлі тоді не перекладачам в Норвегії робити? І хто вирішуватиме кому за норвезькі гроші їхати?
Коротше, не так я собі уявляю міжнародну співпрацю.