Ще одне перевиставляння

–монолог про кінець 80-х–

мабуть не варто
стільки озиратися
розкладати на комплекси
визбирувати квасолю
але з дитинства
я

жив тоді в петербурзі
це таке місто в болоті
на козацьких кістках
там
не було чого їсти
тобто не те щоб зовсім
радше час від часу
як у піддослідних

ми жили
у непристойно розпухлому
домі на першому поверсі якого
було все що зараз назвали б
інфраструктурою
а тоді були крамнички
перукарня кінотеатр хліб
молоко м'ясо овочі
особливий інтерес тоді
викликало одне місце
в яке за чутками
мали завезти яйця

була дуже холодна зима
у повітрі якої
чутки розходились вільно
тому коли ми зайняли чергу
вона вже огортала
цей клятий сплячий хмарочос

від початку доби
щотригодини хтось із моєї сім'ї
біг повертати до життя
напіввідмерлі кінцівки
здається поруч
хтось таки не мав заміни
не пам'ятаю що сталося з ними

вже під ранок
коли крамничка відчинилася
і напівсонна продавщиця
почала продавати яйця -
не більше десятка в одні руки
люди почали штовхатися
інваліди билися з ветеранами
розмахуючи папірцями
підходила наша черга
ми не могли пробитися
ми були інтеліґенцією
і не мали пільгових посвідчень
котрі не допомагали навіть їх власникам
бо яйця закінчилися
продавщиця сказала що далі можна не стояти
черга обурилася
почалася бійка
інтеліґенція втекла грітися
бо за чутками
до крамниці "ковбаси"
мали завезти "ліверну"
і треба було очуняти
перш ніж стояти ще одну ніч

я нічого не писатиму про голодомор
я нічого не знаю про голодомор
навіть цю тему з історії України
здав на слабеньку трієчку
мені можна скільки завгодно брехати про голодомор