Владімір Сорокін:

"В одному з інтерв’ю назвали Україну «ампутованою територією»...
— Так??? Я щось не пам’ятаю такого...
— А сьогодні виходять ваші книжки в українських перекладах. Навіщо вам це? Що це для вас?
— Я згадав! Так, я казав, що це ампутована територія. На щастя! На щастя, ампутована...
— Даруйте, це ключове слово якось випало з тексту, який я читала...
— ...від цього радянського монстра, який, на щастя, розвалився. Навіщо це мені? Ну, по-перше, мені суто філологічно це цікаво. «Опричник» перекладений двадцятьма мовами, зокрема й румунською, естонською, сербською, й навіть івритом він зараз вийшов. І, власне, якщо збирати певне філологічне намисто, то українська мова має бути обов’язково. А потім, знаєте, у мене була мрія, давня, щоб українською вийшло «Блакитне сало». Мріяв багато про що, але так вийшло, що вийшов спочатку «Опричник». «Блакитне сало» буде обов’язково, ми вже вирішили." звідси