До попереднього посту, вирішив окремо винести.

Власне, чим більше про це думаю, тим менше відчуваю потребу в книзі, як тому паперовому продукту, який пропонується на ринку. Закордонні книжки - бодай польські - хоча б варті своїх грошей, їх приємно тримати в руках, і вони багато що здатні витримати. А скільки українських не викликають неґативного враження?

Я до чого веду. Може українським авторам варто припинити годувати видавництва за свій кошт і перейти на вільне поширення своїх текстів? Хто вартий і пробивний - зможе вдало перекладатися закордон, кому хочеться паперових носіїв - зможе шукати спонсорів на дуже обмежені й дуже якісні наклади для поціновувачів і сільських бібліотек. А оплачувати - за пропозиціями Коцарева й Довженка, роботу самого автора - он Павло Солодько вже застосовує цю схему для публіцистики. 

От скільки не обмізковую, виходить, що за описаних умов лишаться тільки дитячі видавництва. І спеціялізовано перекладні, котрим доведеться витримувати конкуренцію з ориґіналами. Поезія в нас і так видається мізерно, натомість - маса книжок, котрих можна було б не видавати взагалі.

Коротше кажіть, що думаєте.