Дожилися: нам радять брати приклад з Туркменів:

"Однак аналіз роботи Ашгабатського книговидавничого форуму дає чимало поживи для роздумів: про необхідність переосмислення концепції проведення подібних заходів у себе вдома; про місце і роль книжки в нашому суспільному поступі; про вміння бути наступальними, патріотичними, корпоративно об’єднаними; про шляхи виведення галузі з перманентної кризи; про повернення втрачених набутків, ствердження ЇЇ Величності Книги в тій іпостасі, до якої піднесли рукописне, а затим друковане українське слово наші мудрі й талановиті попередники. Цей аналіз мимоволі виводить на кілька уроків, які учасники української делегації мали можливість отримати й осмислити." звідси

* зацініть стиль: не радикальний совок, але щось лопаточне відчувається. Ну і: це стаття Тимошика, хто розуміє, про що я. А тепер почитайте не патоку від київського професора, а правду, і, що називається, відчуйте різницю:

"Для туркменистанцев же работают местные издательские службы, которые курирует Виктор Михайлович Храмов – помощник президента Туркменистана по идеологии. На форзаце практически всех изданных в стране книг, можно обнаружить надпись «Издано под общей редакцией В. Храмова». Разумеется, все они (не считая школьных учебников) либо посвящены нынешнему президенту, либо публикуются под его авторством.
Художественное оформление издаваемых в стране книг поручается студентам академии художеств Туркменистана. Это значительно дешевле, чем привлекать профессиональных художников.
Кстати, художественное оформление самой выставки, также осуществлялось студентами. Уровень их работ, по отзывам гостей, достаточно низок. И это притом, что в Туркменистане есть прекрасные художники-оформители, известные книжные графики. Чиновники из министерства культуры либо не знают о существовании высококлассных специалистов, либо сознательно игнорируют профессионалов. 
Власти игнорируют не только художников и графиков, но и писателей. За 18 лет независимости в стране не издано ни одного произведения художественной литературы местных современных авторов. При этом многие писатели пишут, что называется, в стол. Все их попытки пробиться к читателю безнадежны." звідси