Винничук про Лишегу:

"...У сусідній кімнаті сопів над черговою поемою Олег Лишега, він писав її на довжелезних сувоях паперу, який йому подарували програмісти. Паперу він не економив і один рядок з варіяціями міг займати цілу сторінку" (Груші в тісті / Будик)

* я прям бачу цю картину, власне, щось подібне спостерігав у неабищівські роки, коли в ролі Лишеги був Б-О Горобчук. Взагалі Винничук сильно виріс в моїх очах - в цій збірці мемуари подані так, що їх не гидко читати, велика рідкість в наш час, хоча від дечого я б утримався. Також цікаво проводити паралелі між описуваною Винничуком богемою 70-80-х і теперішнім молодняком - зникли певні сорта чорнила, додалися нові, поети курять не тільки тютюн, але й траву, а в решті те саме - dolce far niente, ґеніяльні вірші і зваблення дівчат...