Анатолій Івченко:

"– Судячи з ваших публічних заяв, ви маєте намір вести цивілізований бізнес: оголошувати цифри продажів, запроваджувати європейські стандарти у співпраці з авторами. Якими будуть ваші принципи роботи?

  – Мене завжди дивує відсутність інформації про наклад у вихідних даних багатьох українських видавців. Або не вказується номер видання, хоча ми бачимо, що книжку постійно додруковують, але зі старими вихідними даними. Такі речі неприпустимі у цивілізованому суспільстві. Така ситуація постійно породжує недовіру між автором і видавцем. Я вже не кажу про податки. По-друге, інформація про наклад і перевидання є важливим елементом маркетингу в книговидавництві. От, наприклад, я беру до рук книжку, яку видано 2008 року накладом одна тисяча примірників. Що я думаю: книжка неуспішна, якщо за три роки тираж досі не продався. І сумніваюсь, чи її варто купляти. Інша ситуація, коли я беру до рук ту саму книжку і бачу, що вона видана 2010 року накладом п’ять тисяч примірників. У книжці зазначено, що це третє чи четверте видання й в анотації подають, що продано вже 20 чи 30 тисяч примірників. Ця інформація заохочує купити книжку, бо свідчить про її успішність і популярність." звідси

* там багато що є цитувати, мало таких розмов є. А дещо треба і втілювати:

"Про книжки у нас пишуть дуже мало. Взагалі інформаційний супровід видавцями своїх видань часто нульовий. Про багатьох українських чи перекладених у нас зарубіжних письменників годі знайти інформацію навіть в українській Вікіпедії. Неякісні сайти видавництв, які місяцями не оновлюються, відсутність їх у популярних соціальних інтернет-мережах, відсутність інтернет-сторінок у багатьох відомих українських письменників... "