Книга розрахована на широке коло читачів.

Серед дурнуватих фраз, які трапляються в анотаціях, ця дратує мене чи не найбільше. В радянські часи, вочевидь, вживання цієї фрази було чимось унормоване, тож до радянських книжок претензій нема. Сучасні українські книги розраховані на широке коло читачів часом містять цю фразу, а часом ні. Певно, це ніяк не унормовано.
Формулювання "широке коло" пустопорожнє. Якщо я хочу прочитати книгу, я її прочитаю, значить вона розрахована на мене. Якщо я не читатиму її, значить не склалося. Якщо книга містить нецензурні матюки, про це можна попередити, бо є люди, яких ця лексика ображає. В усіх инших випадках всі уточнення цільової категорії нічого не дають. В час, коли Гаррі Поттера читають всі, тупо писати "для старшого шкільного віку". І т.п. Є маса простіших способів зрозуміти на кого розраховане видання, без того, що писати винесений в сабж рядок, чи йому подібні.