Виношу з коментів:

 Розумієш, українські видавці на даному етапі - земноводні, що тільки-но виперлися з хижого океанічного болота 90-х і потроху обсихають, придивляючись до цивілізованого життя на суші. Їх сприйняття на Заході то експеримент - чи можна взаємозбагатитися допустивши брудну смердючу жабу у впорядковану і чистеньку екосистему. А та хижа жаба потроху починає усвідомлювати, що вхопити і відповзти - малодієва тактика, і дуже хоче опанувати ефективніші. Але доки та її частина, яка пам'ятає про болотяні розклади не відсохне, діла не буде. А навіщо їй відсихати? - думає жаба озираючись на инших жаб.
І от коли з цим жаб'ячим уявленням про порядок наші видавці пнуться закордон, вся їх природа і проявляється (то не тільки видавців стосується, згадай наприклад наш павільйон у Шанхаї і порівняй з иншими) і проявляється ота міжцивілізаційна прірва, котра призводить до появи жаху, совку, шароварництва і страхітливих ілюстрацій.
Мені б дуже хотілося сказати, що є якісь перспективи, але такі штуки можливі тільки при цілеспрямованому русі значної маси (соціяльної, культурної) в один бік. Наче всі ми у желатиновій кулі. Поодинокі сміливці пробиваються, перед тим добряче вимазавшись в тому желатині, але шлях за ними миттєво заростає, і повторити його не вдається. Єдиним способом прорватися є накопичення певної критичної маси, мінімально потрібної для створення стійкого проходу. Тобто тут і зараз слід гуртуватися і пробивати яскраві, цікаві, неповторні і важливі речі. Без того всі потуги Заходу пробитись до нас - марні.
Щось таке наквецяв, що в голові не вкладається, давно не курив, а тут висмалив цигарку.
Але якось так. звідси
 

* сюр якийсь