УТ і УГ:

про молодняк:

"Для кого ж пишуть молоді письменники? Відповіді на зразок «для себе» чи «слова диктуються мені зверху» хай залишать для мемуарів."  звідси

Любко Дереш:

"У. Т: А роман, який майже закінчено, монументальний?
– Чого варта сама назва (урочисто): «Як стати Богом і не заплакати». Після прочитання твору назва набуває всіх інших звучань, які було упущено при першому погляді." звідси

Емма Андієвська:

"В українській еміграційній літературі переважали графомани. Але поміж них був геніальний Василь Барка й геніальний Олег Зуєвський. Українська поезія, що писалася в еміграції, була життєствердною, вітальною на противагу депресивності польської емігрантської поезії. Вітальність з’являється тоді, коли ви стоїте перед смертю. Коли ви перед нею падаєте, то вам потрібно стрибнути вгору, щоб вижити. Тобто або смерть, або вітальність."

* щоправда, ні постаті Дереша, ні Андієвської УГ не є. Але показати це УТ не вдалося.