Блядь, який же я злий.

Меґафлейм, який струсив учора затишненькі буккаверси, переконав мене в тому, що видавці (добре, один видавець, але й инші думають приблизно так само) чітко розрізняють хто чим має займатися і що кому можна де висловлювати. Зокрема видавець сам знає як і коли йому порушувати чуже авторське право, тим паче ніякого порушення чужого авторського права не було, ви що, тільки постмодерне цитування (кілька тредів на підтвердження).

Зате варто порушити права видавця (у флеймі про це не говорили, але в нас і без того про це багато говорять, кричать, хамлять, брутально матюкаються і погрожують, прикладів достатньо) - почнеться. 

Видавець має право видавати графоманію чи хуйові переклади, тулити здирницькі угоди, пожиттєво відбирати всі можливі і неможливі авторські права, зажимати ґранти перекладачам від іноземних інституцій, не редаґувати, не кореґувати, ставити хуйню замість оформлення, не розрізняти обкладинок і палітурок, не розумітися на спецтермінології, здешевлювати папір і друк і при цьому дерти як за шкіряну палітурку з мармуровим папером, чи, якщо розщедриться на папір і друк - заламувати за це втридорога, не виплачувати гонорари, затримувати роялті, нишком додруковувати ліві наклади, забивати болта на маркетинґ і розповсюдження, ховатися і переховуватися від кредиторів, полювати на електронні біліотеки і стирати їх, знищувати неконвенційні, на видавцеву думку, примірники инших видавництв, вдумливо добирати до себе улесливі, запопадливі і лизодупні епітети і робити їх частиною назви видавництва, ставити на все свій логотип, копірайт і попередження і жалітися, жалітися, жалітися всюди де є шанси привернути медійну увагу і навіть без неї на нелегку видавцеву долю, на руки зболені і спини зморені, на дебілів христопродавців, кретинів критиків і мудаків читачів.

У видавничому неуспіхові завжди винні всі, крім самого видавця. Якщо книга виявляється успішною, всі компліменти не на адресу видавця сприймаються за особисту образу.

Я щасливий, що в країні існують люди, і по сумісництву видавці, котрих вищесказане не стосується, чи стосується меншою мірою. Шкода тільки, що їх простіше назвати поіменно. Дуже сподіваюся, що є видавці, про яких я не знаю, але які не впізнають тут себе.

Бо тоді видавнича галузь ще має якісь перспективи.