Нагадую
3 Бер, 04:28
Мені можна ставити питання і отримувати розлогі та відверті відповіді.
http://www.formspring.me/strng
"як гадаєш, кожен може стати дизайнером? by pillowbook
Ну що значить "кожен"? Дизайнером може стати кожен, кому це потрібно. Бухарику Васі з сусіднього під'їзду це не потрібно, от він ним і не стане.
Инша річ, _яким_ дизайнером може стати, той, хто цього хоче. Тут уже залежить від терпіння, таланту, посидючости, умов праці. Комусь достатньо клепати в корелі рекламні макети, от він їх 15 років і клепає. Хтось йде у фотоманіпулятори, роками сидить на бобах, а потім його помічають західні замовники і він в дамках...
А хтось шукає себе, і доки не знайде, то і перспектив нема."
Tags:

Коментарі
але, дідько б йому так, як же знайти себе??? як же люди знають де вони а де сміття яке причепилося до ниж поки вони котилися життям як перекоти-поле...? це просто діймає мене останнім часом, після курсу педагогіки на мене просто звалился шафа відчаю, як відділити мою справжню особистість від навьязаного мені батьками? або ще бозна ким... як знати де я, а де не я? і як знати чого я хочу а чого ні... це ж мабуть направду найважливіше питання в житті...
25 Липень 2009
1 година 19 хв
Нічого страшного, я сам видаляю все зайве :)
Точно знаю, що мої батьки мене дизайнером не бачили. Власне, свого часу мамі було не до того, а з батьком ми мало бачилися, батьки розлучені були, відколи мені стукнуло 4.
Бабуся теж мене дизайнером не бачила. Вона свого часу була головою фінвідділу Житомирської области і хотіла щоби я став бухгалтером. І тільки.
Я ж натомість не закінчив перший вуз, де вчився якраз на бугалтера, пішов у місцеву журналістику, потім зайнявся якимось дизайном, потім став займатися тільки дизайном... І зовсім не певен, чи займатимуся ним і надалі.
Точно знаю, що якби слухався батьків, ним би не став.
Вірю, що батькам ніфіґа не видніше, що робити їх дітям. Треба обирати самому і стояти на своєму.